Лібідо 

Лібідо (з латинської libido - потяг, бажання) - прагнення до статевої близькості. Формування лібідо у людини тісно пов'язане з віковим становленням свідомості, формуванням особистості і залежить від біологічних і соціальних факторів. 

На понятійній стадії розвитку лібідо, позбавленій будь-якого чуттєвого компонента, дитина усвідомлює відмінності між статями і остаточно ідентифікує себе в чоловічому або жіночому роді. 

На романтичній (платонічній) стадії у підлітка лібідо проявляється фантазіями, ілюзіями в формі безкорисливої жертовності заради коханої (коханого), самовідданості, яскравими переживаннями, піднесенням фізіологічного інстинкту до істинно людської любові. 

Еротична стадія лібідо виражається прагненням до ніжності, словесних і тактильних ласк, бажанням бути об'єктом уваги. Фантазії набувають чуттєвий характер, в них вже проступає еротика дотику, еротика краси тіла, виникають переживання першої закоханості, спрага уваги, надія на щастя. 

Період статевого дозрівання збігається з сексуальною стадією лібідо, коли на тлі посилення впливу фізіологічних чинників (насамперед гормональних) бурхливо розвивається еротичне лібідо, виникає юнацька гіперсексуальність, що характеризується цікавістю до сексуальної тематики, спонтанними ерекціями, нічними полюціями, мастурбацією. У дівчат з'являється прагнення до близькості і здатність до переживання оргазму. На цій стадії можливі душевні конфлікти між сформованими в суспільстві морально-етичними установками і оцінкою власної особистості.

Стадія зрілої сексуальності лібідо (пік зрілості 25-35 років) пов'язана з досягненням фізіологічної зрілості і характеризується здатністю управляти своїми бажаннями, контролювати своє статеву поведінку, в ній гармонійно поєднуються піднесено-романтичні, еротичні і сексуально-чуттєві елементи статевої поведінки з системою прийнятих моральних цінностей, статевої орієнтації і статевої поведінки. Лібідо жінки характеризується циклічними коливаннями його інтенсивності.

Ступінь сексуального збудження як зовнішнього прояву лібідо залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх чинників. Хворобливі відхилення лібідо проявляються змінами його інтенсивності (зниженням, зникненням, посиленням, зміною його спрямованості на представників своєї статі).

Порушення інтенсивності чуттєвого збудження, що виявляється в адекватній і спонтанній ерекції, найчастіше залежить від порушень у функціонуванні гормональної репродуктивної системи, пов'язаних з вродженим, набутим, віковим гіпогонадизмом, а також з порушенням психологічних взаємин в парі, нервовими і фізичними перевантаженнями, соматичними захворюваннями. 

Порушення спрямованості статевого потягу у психічно здорової людини в формі гомосексуалізму, транссексуалізму - це результат функціональних змін на етапах психічного розвитку особистості.

Порушення реалізації статевого потягу в формі різних девіацій - це ознаки захворювань психіки людини. Медична допомога при порушеннях лібідо - це компетенція лікарів сексопатологів-андрологів, психіатрів, психотерапевтів.

В чоловіків у зрілому віці зниження лібідо, як правило, є наслідком вікового зниження кількості тестостерону. Але часто цей симтом є наслідком хронічного простатиту (особливо у чоловіків, котрі мають тривалі статеві утримання). В таких випадках необхідна консультація андролога з подальшим обстеженням для виявлення порушень у гормональному балансі чи важкості захворювання чоловічої статевої системи.